Таке запитання можна почути доволі часто. І відповіді бувають абсолютно різними, часто протилежними. Попробуємо і ми дати свою коротку відповідь на це питання.
Для початку розберемося з визначеннями.
Концентрат антифризу чи охолоджуючої рідини – це суміш спиртів з облагороджуючими додатками (присадками). В якісних концентратів це, як правило, двоатомні спирти. Наприклад моноетиленгліколь (скорочено МЕГ) чи пропіленгліколь. Температура кристалізації концентрату на такій основі складає приблизно -15°C. Після розбавлення водою цю температуру можна обнизати до -75°C.
Готовий до використання антифриз – це суміш концентрату розведеного водою. В залежності від пропорції можна отримати необхідну температуру застигання.
І тут напрошується відповідь, що концентрат використовувати є більш раціонально, адже можна самому вплинути на температуру застигання.
Але виявляється не все так просто.
По-перше. Саме вода є основною причиною різного роду корозій і найбезпечнішої з них – кавітації.
По-друге. Окрім температури кристалізації не менш важливим показником є температура кипіння і ці величини пов’язані між собою дуже тісно.
Як говорилось раніше, температура кристалізації концентрату становить -15°C, а температура кипіння +85°C. Таких показників для системи охолодження явно замало.
По-третє. Розбавляючи концентрат ми розбавляємо і наявні в ньому присадки ( антикорозійні, протипінні і так далі), а їх відсоток може складати всього 2% від вмісту концентрату. Тому неточність при розбавленні може мати істотний вплив на експлуатаційні характеристики рідини.
По-четверте. Розводячи концентрат треба звернути увагу, як саме дотримуватись пропорцій у ваговому чи ємкісному вираженні. По скільки рідини мають різну густину.
Наприклад, 1 кг концентрату антифризу це приблизно 0,93 літри, а 1 кг води це приблизно 1 літр!
Таким чином, розведення концентрату водою не є такою простою справою, як це може видатись на перший погляд, адже для цього потрібно володіти певними знаннями про характеристики продуктів, мати спеціально підготовлену воду і можливість визначити кінцеві характеристики антифризу. Адже коли ми купуємо готову рідину, то виробник зобов’язаний проінформувати нас про фізико-хімічні властивості продукту, вплив рідини на метали, ущільнювачі, наявність проведених тестів готової рідини.
Поскільки відповідальність за готовий продукт несе його виробник, а за продукт створений нами самими з двох складників концентрату та води – практично ніхто, моя порада вибирати готовий продукт. І добре коли цей продукт виготовлений у відповідності з нормами чи затвердженими стандартами (наприклад ASTM-D) і пройшов випробування, такі як: 1064-годинний тест з провіркою корозійної дії на метали. Зовсім не погано було б, як би такий продукт володів ще й допусками виробників двигунів чи обладнення.
З побажаннями безаварійної експлуатації
Петро Король.
